наповнюючи щоденне життя особливими значеннями. Наші предки зверталися до природи за натхненням і захистом, плели вінки, прикрашали ними оселі, використовували для передачі певних побажань.
Ця гармонія зі світом природи передавалася від покоління до покоління, зберігаючи не лише знання, а й тонку культуру взаємодії з довкіллям, яка й донині є частиною нашої ідентичності.
ми дослідили унікальну рослинність нашої країни крізь призму минулого, теперішнього і майбутнього. Розкрили те, як рослини стали частиною нашої культурної спадщини та яким чином, спираючись на історію, ми й надалі зможемо формувати відповідальніше ставлення до довкілля. Нижче розглядаємо рослини, які впродовж століть ставали частиною українських звичаїв.
простір o’go започаткував ініціативу з правильної утилізації електронних пристроїв для нагрівання та банок від нікотиновмісних подушечок VELO. Будь-який пристрій чи банку можна здати на утилізацію до фірмових просторів, які розташовані в понад 20 куточках України. Більше про ініціативу — на сайті.
Тисни тут та дізнавайся, де можна скористатися послугою утилізації
В українській культурі верба стала символом оновлення та життєвої сили. Її гілки часто використовували для створення різноманітних декоративних виробів, як-от кошиків або прикрас, що служили практичними й водночас символічними елементами побуту. Верба асоціювалася з початком певного етапу в житті, оскільки її буяння навесні завжди сприймали як знак відродження.
Український письменник Тарас Шевченко навіть сам посадив вербову гілку, перебуваючи на засланні. Він виростив дерево як символ надії та душевного зв’язку з рідним краєм. «Я увіткнув її в землю, вона листя пустила, я ну її поливати, а вона — рости. Верба моя виросла й укриває мене в спекотний день своєю густою тінню…» — писав у листах до друзів Шевченко.
Літературні твори наділили вербу особливою роллю, а її образ досі живе в нашій культурі.
Гарбуз натомість став важливим елементом під час сватання. Дівчина дарувала його небажаному нареченому як ввічливу, але ганебну відмову на пропозицію стати дружиною. Звідси й вирази «дати гарбуза» чи «вхопити гарбуза».
Однак ця рослина була наділена й позитивним значенням. У деяких регіонах гарбуз використовували як символ достатку, катаючи по хаті, щоб прикликати удачу. Натомість в інших місцинах рослина ставала головним елементом страв на родинному столі: господині часто готували гарбузову кашу, яку подавали з галушками.
Ще один з основних символів нашого народу, який зберігає в собі чимало значень. Головне з них — втілення вічного та незгасного кохання. Саме тому часто барвінок можна побачити на короваях або у вінках, які плетуть молоді жінки.
Калина стала уособленням української душі. З цієї рослини виготовляли сопілки та майстрували певне побутове приладдя. Її гілочками прикрашали короваї, а вишиті з калиною орнаменти з’являлися на рушниках як символи жіночої краси та життєвої сили.
З давніх часів дуб символізував мужність, силу і здоров’я. Вишивка з гілками цього дерева прикрашала сорочки чоловіків, наповнюючи їх вірою у власні сили. Меблі з дуба вважалися символом добробуту і довговічності, а ліжко мало дарувати не лише міцний сон, а й невичерпну енергію.
Для чорнобривців в українському саду відводилося особливе місце. У піснях чорнобривці часто уособлювали рідний дім, а їхні золотисті та помаранчеві пелюстки асоціювалися із сонцем і теплом. У народі чорнобривці також були символом кохання: жінки носили вінки з цих квітів, щоб кохані завжди памʼятали дорогу до їхніх сердець.
Сьогодні рослини все ще займають особливе місце в нашому житті. Ми досі плетемо віночки, залишаємо вдома символічні букети калини, прикрашаємо стіл колосками. Ці звичаї об’єднують нас, пов’язують з предками, культурою та природою. Рослини стають мовчазними свідками нашої історії, що зберігають традиції та дарують їм нове життя.
Продюсування: Анастасія Ткаченко
Текст: Анастасія Поляк
Дизайн: Катерина Серегова
Верстка: Ігор Індіченко
Програмування: Микита Звєрєв